O úroveň späť  

2.1 Законодавчі норми, що регулюють підприємницьку діяльність


Основні законодавчі норми підприємницької діяльності є наступними :

  • Господарський кодекс (закон № 513/1991 CC) є основним нормативним актом, що регулює порядок заняття підприємницькою діяльністю. Сфера правового регулювання охоплює три відносно незалежні галузі економічних відносин :

  • - статус суб‘єкта господарської діяльності (ознаки суб‘єкта підприємницької діяльності, підприємства, їх організаційно-правові форми) ;
    - економічно-договірні відносини (наприклад, купівля та продаж) ;
    - інші відносини, пов‘язані з підприємницькою діяльністю (наприклад, економічна конкуренція, бухгалтерський облік).

  • Закон про патентування діяльності (закон № 455/1991 CC) врегульовує наступні питання :

  • - умови здійснення підприємницької діяльності на засадах патенту ;
    - контроль над патентами.

    Господарський кодекс (§2) визначає чотири категорії суб‘єктів господарювання, а саме :

  • суб‘єкти господарювання, занесені до Реєстру підприємств – підприємства, кооперативні товариства, державні підприємства ;
  • суб‘єкти господарювання, що здійснюють діяльність на засадах патенту – вони не повинні реєструватись у Реєстрі підприємств ;
  • суб‘єкти господарювання, що здійснюють підприємницьку діяльність не згідно Закону про патентування діяльності, а відповідно до інших законодавчих актів – приватні лікарі, ветеринари, адвокати, нотаріуси та аудитори ;
  • фізичні особи, що виробляють сільськогосподарську продукцію та зареєстровані відповідно до спеціальних законодавчих актів (вони реєструються у муніципальних управліннях).


  • Господарський кодекс визначає наступні ознаки підприємництва :
  • систематична діяльність, що вимагає постійного або регулярного ведення бізнесу ; випадкова прибуткова діяльність не належать до підприємницької діяльності (наприклад, продаж надлишків сільськогосподарської продукції) ;
  • самостійне здійснення діяльності суб‘єктом господарювання ;
  • діяльність здійснюється на власний ризик – тобто суб’єкт підприємництва несе відповідальність та ризики підприємницької діяльності, відповідає по взятих на себе зобов‘язаннях, навіть за потенційні збитки або банкрутство ;
  • діяльність здійснюється для отримання прибутку, що є головною метою підприємницької діяльності. Відтак прибуток вважається головним стимулом, тоді як закон не передбачає обов‘язкове отримання прибутку й задовольняється лише наміром суб‘єкта підприємництва отримати прибуток.


  • Згідно Господарського кодексу „підприємством” вважається суб‘єкт господарської діяльності, який відповідає наступним ознакам (елементам) :

  • матеріальні активи – будівлі, складські та виробничі приміщення, сировина, продукція, офісні приміщення ;
  • нематеріальні активи – комерційна таємниця, торгова марка, „ноу-хау”, позиція на ринку ;
  • людські ресурси – кваліфікаційна структура працівників, їх професійні навички, досвід.


  • Підприємство як суб‘єкт господарювання має певну вартість, яка створюється шляхом визначення вартості всіх вищенаведених елементів. Суб‘єктом підприємницької діяльності не обов‘язково має бути завод із значними матеріальними активами та великим штатом працівників. Ним може бути один підприємець, який здійснює діяльність за допомогою мінімальних матеріальних активів. Суб‘єктом підприємницької діяльності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.


      O úroveň späť