3.1 Трудові відносини

Правове регулювання ринку праці забезпечується наступними законодавчими :

Закон № 311/2001 (Трудовий кодекс) з останніми змінами та доповненнями ;

Закон про мінімальну заробітну плату № 90/1996 з останніми змінами та доповненнями ;

Закон про колективний договір та угоду № 2/1991 з останніми змінами та доповненнями ;

Закон про соціальне страхування № 461/2003 з останніми змінами та доповненнями ;

Закон про служби зайнятості № 5/2004 з останніми змінами та доповненнями ;

Закон про органи державного управління з питань соціальних справ, сім‘ї, та зайнятості з останніми змінами та доповненнями ;

Суб‘єкти трудових відносин є :

працівник ,

роботодавець.

Роботодавець

Роботодавцем виступає юридична або фізична особа, що перебуває у трудових взаємовідносинах хоча б з однією фізичною особою.

Працівник

Працівником виступає фізична особа, яка виконує за дорученням та відповідно до інструкцій роботодавця працю за заробітну плату або іншу винагороду.

Фізична особа стає працездатною в день досягнення п‘ятнадцятиріччя. Використовувати працю дітей віком до п‘ятнадцяти років заборонено, до цього віку фізична особа може виконувати неважку працю, що за обсягами та характером не шкодить її здоров‘ю, безпеці, подальшому розвитку або повноцінному навчанню.

Трудові взаємовідносини формуються укладанням письмової трудової угоди між роботодавцем та працівником. Трудові взаємовідносини виникають з моменту укладання трудової угоди. Трудова угода (двосторонній правочин) є стверджувальним вираженням волі роботодавця та працівника встановити трудові взаємовідносини. Роботодавець зобов‘язаний надати працівнику примірник трудової угоди. Письмова форма гарантує правові засади для обох сторін. Роботодавець зобов‘язаний викласти суттєві умови для працівника, а саме :

вид робіт, які доручаються працівнику, та їх стислий опис ;

місце виконання робіт (муніципалітет та організаційний підрозділ, або інше визначення місця) ;

дата прийняття на роботу ;

умови оплати праці, якщо їх не визначено у колективному договорі.

Якщо у колективному договорі обумовлені умови праці, необхідно зробити посилання на положення колективного договору ; в іншому випадку достатньо посилання на відповідні положення даного акту. Інші умови в інтересах учасників можуть бути обумовленні у трудовій угоді.

Трудовою угодою може бути встановлений максимальний випробувальний строк терміном три місяці. Під час випробувального строку як роботодавець, так й працівник можуть припинити трудові відносини з будь-якої причини або без неї. Сторона повинна повідомити у письмовій формі іншу сторону про закінчення трудових відносин хоча б за три дні до розірвання трудових відносин. Але на практиці, усне повідомлення не є виключене. Умова випробувального строку має на меті встановити часові рамки для прийняття учасниками рішення після отримання інформації щодо особи працівника та умов праці. Випробувальний строк не може бути продовжено. Випробувальний строк буде продовжено на термін перерв в роботі з вини працівника. Випробувальний строк повинен бути обумовлений у письмовій формі, інакше він не є дійсним.

Трудові відносини виникають на невизначений строк, якщо строк працевлаштування точно не визначений у трудовій угоді. Трудові відносини також укладаються на невизначений строк, якщо трудові відносини з встановленим терміном не зафіксовано у письмовій формі. Трудові відносини з встановленим терміном можуть укладатись, продовжуватись та переукладатись максимально на строк три роки. Під продовженням трудових відносин слід розуміти продовження тих самих трудових відносин. У разі укладання нової угоди сторони повинні розірвати попередні трудові відносини.